Це тільки здається, що жінки — слабкі й беззахисні. Вони часто здатні витримати й досягти більше, ніж може уявити собі «сильний» чоловік. Українські жінки — поготів. Наші землячки безстрашно шугали в небі, підкорювали космос (іменем однії з астронавток українського походження навіть названо кратер на зворотній стороні Місяця). Українки боролися на барикадах Паризької комуни й у криївках УПА, були снайперами під час Другої світової й льотчицями–винищувачами. Навіть форвардами олімпійських чемпіонів із хокею. Наших жінок чимало у світовій політиці: губернатор Санкт–Петербурга, міністр освіти США й заступник держсекретаря США. Серед вихідців з України є навіть одна із засновників держави Ізраїль і прем’єр–міністр цієї країни. Наші дівчата виборювали «Оскари» та «Греммі», ставали всесвітньо відомими актрисами і простими дружинами турецьких султанів. Серед наших — відомі дресирувальниці тигрів і володарка 12 світових рекордів із метання диска та штовхання ядра. Одна українка нині очолює провідне ділове видання світу «Файненшл таймс», інша — є найвідомішою письменницею Бразилії. 

Про те, чого досягли наші жінки на міжнародній арені, розповідає «УМ» Олена Ясинецька, керівник проекту «Українці у світі» з питань духовно–просвітницької роботи (нагадаємо, що цей проект створений Всеукраїнським об’єднанням «За Помісну Україну!» з ініціативи Петра Ющенка).

   Упродовж 19 і на початку 20 століття на українських теренах у складі Російської імперії зводили пам’ятники, що прославляли минувшину в російсько-імперському висвітленні і пропагували лише російську історичну  перспективу.  Для того, аби фактично позбавити українців власного національного майбутнього, імперській владі потрібно було за -маніфестувати передусім історичну тотожність «малоросов» з «великоросами». Та й серед української інтелігенції не було єдності.

Бувши плоттю від плоті і кров’ю від крові свого багатостраж­дального народу, безмежно люблячи його і належачи йому всією своєю істотою, Шевченко не приймав у ньому те, що було виховане століттями соціального поневолення і національного розтління. Взявши від народу краще і життєдайне, він відринув гірше, ветхе. Та він не лише взяв від народу – він йому сторицею віддячився.  Він ствердив самодостатність українського світу –  як антитезу малоросійськості й провінціалізму. Він присвятився розвиткові гума­ністичних і демократичних понять у суспільстві. Велика його за­слуга  перед  українським   народом  –  у  тому,   що   він  уперто вщеплював у його свідомість ідеї демократизму, народного само­врядування (з історичної традиції народу ж і виведені, але збагаче­ні й поглиблені світовою думкою), соціальної та національної справедливості, правди і свободи (поняття правди і волі, що прой­мають усю його поезію, в специфічно шевченківському розумінні дуже широкі, дуже конкретні й дуже людяні). Велика заслуга його і в тому, що, доклавши стільки зусиль для пробудження національ­ного самоусвідомлення українського народу та виховання націо­нальної гідності, він спрямовував їх не в бік національної замк­неності, винятковості чи ворожнечі, а в бік взаємопізнання та взаємоповаги, рівноправного спілкування народів.

Відкритий лист Української народної ради до депутатів Європарламенту

Звернення до пана президента Республіки Польща Леха Качинського

У польськомовній газеті «Кур’єр галіцийський» №3(103) від 12—25 лютого 2010 року була опублікована заява президента Польщі Леха Качинського щодо надання Степанові Бандері звання Героя України. Це можна розцінити як втручання у внутрішні справи України. На таку заяву не спромоглося дати гідну відповідь Міністерство закордонних справ України. Що змусило мене, громадянина України, звернутися безпосередньо до президента Польщі зі спростуванням висунутих звинувачень.

Нещодавно Полтавська «Просвіта» допомагала у проведенні театралізованого дійства «А у нас на вечорницях!», яке відбувалося в приміщенні Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 ім. Т.Шевченка.

Нарешті відгули останні акорди «Рок–удару», і багато з відвідувачів нарешті таки відновили слух і здатність логічно мислити. Скажу одразу - це не перший рок–сейшн, який я відвідала. Шановні неформали, напевне, мене зрозуміють, адже раз на рік рок-фест імені Мазепи - це замало для справжніх слухачів нашої музики. Та й власне, іноді особливо необхідно просто відірватися від буденності.

Хочеться сподіватися, що це не останній привіт п’ятирічної “відлиги”, а лише одна з перших ластівок – у видавництві „Темпора” вийшла впорядкована Юрієм Шаповалом книга „Полювання на „Вальдшнепа”. Розсекречений Микола Хвильовий”. Вона містить доноси, аналітичні записки, свідчення та інші матеріали, що збирали до спеціальної справи-формуляра на письменника „доблесні чекісти”, а також DVD-додаток із документальним фільмом про все це.

Зі смертю сестри Романа Шухевича пішли в небуття й унікальні спогади про головнокомандувача УПА

Від Ольги та Еркена Аймурзаєвих віє умиротвореністю — вони зробили «звичайний» людський подвиг, виконавши заповіт покійної Наталії Шухевич, яка хотіла бути похованою у рідній землі. Еркен дав особисту обітницю Наталі Йосипівні доправити її додому. А його дружина доводиться похресницею донедавна найстаршої з роду Шухевичів. В останню путь вони провели її з Кавказу через Росію та всю Україну суходолом. «Одного разу вона мене запитала, як я діятиму в разі її смерті, — згадує Еркен. — Я крок за кроком перелічив усі свої дії. Щоправда, перед тим обдзвонив усі організації і навіть написав таку собі шпаргалку. І коли я здав цей чи не найтяжчий іспит у житті, вона сказала — «тепер я спокійна».

25 лютого 1871 року народилася Леся Українка. У сім’ї Косачів  в місті Звягелі, тепер Новоград Волинський. На Україні з’явився поет грандіозного обдарування. Іван Франко зрозумів це, назвавши Лесю Українку «трохи чи не одиноким мужчиною на всю соборну Україну».

20 лютого в Полтавському музичному училищі ім. Лисенка відбулася урочиста подія – нагородження переможців Х Міжнародного конкурсу української мови ім. Петра Яцика, приурочений до міжнародного дня української мови, який відзначається 21 лютого.

Своїм рішенням депутати Кримської ради довели одне – вони і по сьогоднішній день заперечують українську державність. Вони знаходяться під впливом окупаційних міфів і стереотипів, які нам нав’язали російські окупанти ще з часів більшовизму. Так Микола Кульчинський, народний депутат, член політради «Нашої України» прокоментував те, що парламент Криму просить Конституційний Суд визнати незаконним присвоєння Степану Бандері звання Героя України.

На тлі дискурсу суспільних фобій, що набирає оберти у зв’язку з перемогою Віктора Януковича, хотілося б погратися в зодіакально-політичні побрехеньки а-ля Павло Глоба. Можливо, не такий страшний чорт (точніше рак), як його малюють.

Отож, Віктор Федорович Янукович народився 9 липня 1950 року під знаком Рака. Його стихія – вода. Яскраво виражений інтроверт. Вразливий, сентиментальний, лякливий, домашній, сімейний. Не схоже? Лише на перший погляд.

Насправді кожен рак – це такий рожевий черв’ячок, навколо якого протягом усього життя наростає міцний панцир. 

Звісно, наростити психологічний панцир Вікторові Федоровичу допомогли єнакіївські підворітні та кременчуцька «зона». 

Його фізіологічна оболонка видається не менш ґрунтовною – це вже навіть не рак, а цілий лобстер. Однак, якщо вірити астрології, усе воно – лише обладунки. А під ними – ніжне м'ясо креветки.

Шановні полтавці!

ПООТ «Просвіта» запрошує Вас на літературний вечір, присвячений пам’яті Лесі Українки.

Вистава «Лісова пісня», листування та вірші Лесі Українки у виконанні артистів Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного   театру ім. Гоголя.     

Вечір відбудеться 23 лютого о 18.00 в приміщенні ОЦЕВУМ, вул. Жовтнева, 67 (колишній БК ПТК). Вхід вільний.

Довідки за тел. 7-31-45, 56-41-45.

Ми часто думаємо про себе занадто добре: «українці дуже працьовиті!», «українці – гостинні!» і ще чимало кліше, які характеризують нас як най-най-най співочішу, миролюбивішу і т.п націю в світі. Але про наші національні риси аж кричать наші занедбані, облуплені і засмічені міста, завалені пластиком та різною арматурою села, зруйновані та загиджені історичні та архітектурні пам`ятки.

За результатами першого туру президентських виборів в Україні найбільш розхожим коментарем є відсилка до відомих фільмів про "Чужого і Хижака". І девізу цих фільмів: "Хто би не виграв, людство програє". Однак за стереотипністю такої паралелі губиться її … оптимістичність: адже у ситуаціях, які здавалися безвихідними, вигравали якраз люди. А Чужі і Хижаки залишали Землю – чи на зорельотах, чи у полум’ї ядерного вибуху.

Тому, розуміючи всю складність післявиборчої ситуації, патріотам час залишити скарги і думати, як повернути цю ситуацію на свою користь. Користуючись ще одним шаблонним порівнянням: якщо обирати, чи потрапити на обід вовкові, чи ведмедю – краще обрати вийти з дому з рушницею і дати відкоша обом.

У п'ятницю, 29 січня 2010 року о 10.00 год. (вул. Сковороди, 1/3) відбудеться урочистий мітинг та покладання квітів до меморіальної дошки Голові Директорії і Головному отаману військ Української Народної Республіки Симону Петлюрі з нагоди річниці подвигу Героїв Крут.

65 років тому перестала існувати одна з найжахітніших нацистських «фабрик смерті» — концтабір «Аушвіц» (Освєнцім) неподалік Кракова у Польщі. Найбільше — понад мільйон (!) — у цьому концтаборі страчено євреїв. Угорських, грецьких, польських... Саме тому Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту Генасамблея ООН призначила на 27 січня. Цього року ця дата на міжнародному рівні відзначатиметься вчетверте, адже резолюцію ООН прийнято у листопаді 2005–го. «Цього дня є привід віддати належне жертвам і активізувати кампанію проти расової ненависті, на ґрунті якої виник Голокост, — йшлося в заяві Ради Європи. — Одна з основних цілей цієї кампанії — роз’яснити суть Голокосту молодому поколінню».